Ми чекали цього мультфільму понад 5 років. За цей час «Мавка» встигла кількаразово змінити свій зовнішній вигляд, погойдатися на качелях невизначеності та перетворитися в локальний мем, який щороку діставали з загашників аби пожартувати про «А памʼятаєте, що її ще роблять?» Й ось це таки сталося, 2 березня мультфільм «Мавка. Лісова пісня» потрапив до кінотеатрів і, на жаль, найкраща частина його історії в тому, що вона таки завершилася.

Не впоралися з шарованістю

Люди злі. Це ідея з якою духи й жителі лісу живуть давно й не піддають її сумнівам, бо так сказав старий хранитель. Тож вони стараються триматися осторонь смертних та не підпускати тих зайвий раз до своїх володінь. У серці яких розташоване джерело вічного життя. Саме воно й потрібне Килині, знатній пані, що зі своєю невеликою свитою прибула до крихітного села неподалік. Щоб не бруднити руки, вона відправляє на пошуки джерела місцевого парубка — Лукаша, якому обіцяє гроші на дорогі ліки для його хворого дядька. Далі коротка мандрівка, зустріч з Мавкою, раптове кохання з нікуди і ось уже юнак в самому вирі подій, який підкине трішки непорозумінь й здивувань, але загалом стрілою нестиме нас до очікуваного фіналу.

«Коли вони встигли полюбити одне одного? Чому її обрали новою хранителькою? Чому вона не бʼється з Килиною? Вони поцьомаються?!» — це тільки частина запитань, що виникали у дітлахів, які сиділи позаду нас в кінотеатрі. І що лукавити, у мене теж. Персонажі «Мавки» немов рекламні картонки, позбавлені обʼєму і діють навіть не імпульсивно, а відверто тупо. Більшість не має жодного впливу на історію, просто діє за обставинами і далі собі пливе за течією. Замість спробувати розкрити характери зображуваних лісових жителів, передати їхнє особливе розуміння природи, здобуту за віки життя мудрість, усю лісову братію врівнюють до заледве півстоліття живих людиськ, які беруть до рук вила за першої ж команди.

Історія стрічки «Мавка. Лісова пісня» це класична картина протистояння добра й зла, де перемагає кохання. Але вона не загорнута у екологічний памфлет, не доносить ідей про необхідність вміти приймати інших і навіть не прикрашена смутком за дедалі більшою індустріалізацією нашого суспільства. Це звичайна собі боротьба добрих жителів лісу і поганої Килини, що заважає всім жити у злагоді та любові. Тутешній сюжет це широка сіра магістраль, де по обидва боки пустка куди не кинь оком, а під колесами суцільні ями з безхарактерних героїв та сумнівних рішень. Оце сидиш й чекаєш, коли ви вже нарешті доїдете.

Коли команда не врахувала бюджет

Візуально, «Мавка. Лісова Пісня» дуже нагадує інший проєкт студії Animagrad — «Викрадена Принцеса. Руслан і Людмила». Тільки якщо у іншому проєкті творці не мали суттєвих проблем з бюджетуванням, то історія поневірянь команди «Мавки» у пошуках коштів на своє існування відома певне усім. І ймовірно тут лежить проблема, адже вона хоче виглядати як «Викрадена Принцеса», але тільки-но на екрані стає більше трьох героїв — рівень анімації котиться з гори. Бо можливості оплатити необхідний обʼєм часу аніматорів на створення бажаного просто не було. Особливо після кількох переосмислень візуального стилю мультфільму. І ось замість перебудовувати окремі сцени чи твір загалом так, аби зменшити обʼєм необхідної роботи, її просто лишали недоробленою в надії що не помітять.

Особливо це стає помітно ближче до кінця стрічки, коли події розганяються і сцен з залученням великої кількості другорядних персонажів більшає. Кульмінацією стає велика бійка лісових жителів та людей, де селяни під час кількасекундної сцени колошматять повітря в зацикленій анімації на 5 ключових поз. Як це можна було допустити до фінальної версії? Чому цю сцену не пустили під ніж, щоб банально не позоритися? У світі, де українські аніматори з ушестеро меншим бюджетом за понад вдвічі менший час змогли створити неймовірного аудіовізуально «Віктора_Робота» це взагалі у голові не вкладається. Та навіть якщо забути про цю роботу, «Викрадена Принцеса» набагато краще працювала, як цілісний твір.

Технічне виконання аудіо-складової мультфільму місцями нагадує працю студента-практиканта. Особливо це помітно, коли йдуть переходи до аля-діснеївських пісень, бо вони тут зроблені не як плавний перехід з діалогу в пісню, а з обривом кадру. Ніби їх ставили й анімували окремо, а уже потім аби-як вбудовували в готовий таймлайн.

Втім, варто зауважити, що у статиці «Мавка. Лісова Пісня» виглядає гарно. Барвисті гарбузики-полонини, на яких розкинулося село, елементи одягу тутешніх сільських жителів та окремі лісові створіння чарують і подекуди стають уламками корабля, за які хапаєшся, аби не втонути в холодному безжиттєвому океані показуваного.

За усіма ознаками схоже, що «Мавка. Лісова Пісня» пройшла через справжнє виробниче пекло, де творча команда до останнього не знала що і як саме хоче зробити. Тому в якийсь момент прийняла рішення просто дотягнути цей проєкт до кінця як вийде на ті кошти, що ще залишилися. Отаке от щось і вийшло.

Актори буськи

Попри відсутність матеріалу для роботи, актори озвучування впоралися зі своєю роботою добре. Їхні персонажі виразні, енергійні та іноді навіть живі. Особливо круто спрацював Михайло Хома (Дзідзьо), Шумник Гук зіронька цього мультфільму. Його жарти були жваві, смішні і майже завжди до місця.

***

«Мавка. Лісова Пісня» це той рідкісний випадок, коли коментарі дітей з залу покращували досвід перегляду. Адже їхнє жваве обговорення побаченого не тільки додавало живості процесу, а й переконувало, що пролема не в мені. Це проєкт, де команді вдалося спаскудити здавалося б усе, видавши на-гора після семи років роботи щось заледве схоже на готовий продукт. Те й діло ловиш себе на думці, що чимала кількість людей у виробничому ланцюгу бачила як «Мавка» росте й розвивається, бачила куди це все йде і на виході ми все рівно отримали цей доробок.

Та вже. Рухаємося далі.